Серед різних видів капусти, найбільш популярною є білоголова, яка поділяється на ранньо-, середньо- та пізньостиглі сорти. Білоголова капуста дуже вимоглива до родючості ґрунту. Для її гарного росту та розвитку найкраще підходять ґрунти з нейтральною або слабокислою реакцією pH (6,5–7,5). Якщо капусту вирощують на кислих ґрунтах, їх обов’язково потрібно вапнувати.

Для формування високих врожаїв капуста потребує значно більше елементів живлення, ніж інші овочеві культури. Найбільша потреба у азоті та калії. Нестача азоту призводить до зміни забарвлення листків (від зеленого до жовто-зеленого, а потім — до рожевого й пурпурного). Нестача фосфору зменшує розмір листків, роблячи їх темно-зеленими або фіолетовими. Нестача калію перш за все проявляється на нижніх листках — їх краї світлішають, жовкнуть, буріють і відмирають.

Протягом вегетації капуста споживає елементи живлення нерівномірно. Перший місяць після посадки вона накопичує поживні речовини повільно, однак її вимогливість до них залишається високою. За цей час капуста поглинає лише 7% Р2О5, 7,5% К2О та 10% N від загальної потреби. Найінтенсивніше засвоєння поживних речовин відбувається після утворення головок, коли починається активне накопичення сухої речовини. В цей період капуста засвоює близько 80% N, 86% Р2О5 та 84% К2О.

Ранньо-, середньо- та пізньостиглі сорти капусти використовують майже однакову кількість поживних речовин для формування 100 ц головок: 41 кг N, 14 кг Р2О5 та 40 кг К2О при співвідношенні N:Р2О5:К2О = 39,8:13,7:46,5.

Високі врожаї капусти можна отримати за допомогою мінеральних добрив, але культура також добре реагує на внесення гною. Ранні сорти потребують лише перепрілого гною або висаджування після добре угноєних попередників. Для найкращих результатів рекомендується комбінувати мінеральні добрива з органічними. Таке поєднання забезпечує рівномірне живлення рослин, що сприяє своєчасному проходженню фаз росту і розвитку та отриманню високих врожаїв.

Для вирощування ранньостиглих сортів капусти під зяблеву оранку вносять органічні та фосфорно-калійні добрива. Перепрілий гній на темно-сірих лісових ґрунтах та чорноземах вносять у нормі 20-40 т/га, на малородючих ґрунтах — 40-60 т/га. На лівобережжі Лісостепу та в Степу норми мінеральних добрив становлять N90Р90К90, у інших зонах — N60Р60К60. Позитивний ефект дає підживлення повним мінеральним добривом через 14 днів після висаджування розсади. Друге підживлення проводять на початку зав’язування головок.

Для підживлення також використовують органічні добрива: гноївку (2-4 т/га), коров’як (10-12 т/га) і пташиний послід (5-7 ц/га).

Залежно від ґрунтово-кліматичних умов, норми добрив можуть змінюватися. Наприклад, на дерново-підзолистих ґрунтах Полісся вносять 40 т/га гною і N120–180Р120–180К120–180, на малогумусних чорноземах лівобережного Лісостепу — N120Р120К90, а на торфовищах заплав річок — N45–60Р90–120К120–150.

Основне удобрення забезпечує капусту поживними речовинами протягом усього періоду вегетації, зокрема на етапі максимального споживання. Підживлення проводять перед зав’язуванням головок азотно-калійними добривами. Позакореневе підживлення здійснюють розчином мікро- та макроелементів через два тижні після висаджування розсади.