Картопля давно зарекомендувала себе як цінна культура, що використовується у продовольстві, тваринництві та технічних цілях. Найкращі умови для її вирощування створені в зонах Лісостепу та Полісся. Вона добре переносить кислу реакцію ґрунту, при цьому оптимальним рівнем кислотності вважається pH 5–6. На ґрунтах, які потребують вапнування, картопля позитивно реагує на внесення вапнякових матеріалів, однак лише в помірних кількостях, оскільки надлишок може призвести до поширення парші, що знижує якість бульб.

Коренева система картоплі слабо розвинута і здебільшого зосереджена у верхньому шарі ґрунту. У середньо- та пізньостиглих сортів коріння проникає глибше, ніж у ранньостиглих. На ранніх етапах розвитку рослини погано засвоюють важкорозчинні поживні речовини, тому добре реагують на внесення добрив.

Для формування високого врожаю картопля потребує значної кількості поживних елементів, більше ніж зернові, але менше, ніж коренеплоди чи цукрові буряки. Наприклад, для врожаю 100 ц/га рослина споживає 40–60 кг азоту, 15–20 кг фосфору, 60–80 кг калію та близько 18 кг магнію.

Найбільша потреба у поживних елементах припадає на період цвітіння та бутонізації. У цей час активно наростає надземна маса рослини. Під час формування бульб накопичені поживні речовини спрямовуються на їх ріст. До кінця вегетації бульби накопичують до 90% азоту, фосфору та 96% калію від загальної кількості в рослині.

Азотне живлення особливо важливе для формування здорового бадилля. Водночас надмірне або однобічне внесення азоту після цвітіння може затримати накопичення крохмалю в бульбах. Натомість дефіцит азоту негативно впливає на ріст бадилля та засвоєння інших елементів, таких як фосфор і калій.

Фосфор відіграє важливу роль на початкових етапах розвитку картоплі. Його достатня кількість сприяє формуванню бульб, підвищує їх стійкість до парші та механічних пошкоджень. Калій забезпечує якість бульб, збільшує вміст крохмалю, покращує їх лежкість та зменшує кількість розчинних вуглеводів. Магній, у свою чергу, стимулює синтез крохмалю, сприяє утворенню бульб і компенсує негативний вплив надмірного азотного живлення.

Картопля добре реагує на внесення як органічних, так і мінеральних добрив. Органічні добрива поступово мінералізуються, забезпечуючи рослину поживними речовинами протягом усієї вегетації. Найбільш ефективним є внесення гною, особливо на дерново-підзолистих супіщаних і піщаних ґрунтах. Оптимальна норма гною становить 30–60 т/га залежно від типу ґрунту. Поєднання органічних і мінеральних добрив забезпечує вищу ефективність, ніж використання лише одного виду.

Різні сорти картоплі по-різному реагують на азотні добрива. Для звичайних сортів рекомендовані норми N60–90P60–90K60–90. Високоврожайні сорти потребують підвищених доз: до N140P90K200.

Органічні та калійні добрива рекомендується вносити восени, а азотні – передпосівно чи під час культивації. На легких ґрунтах добрива краще вносити навесні, щоб уникнути вимивання. Якщо добрива восени внесено недостатньо, їх можна додати під час посадки.

Загалом, оптимальна стратегія вирощування картоплі базується на грамотному поєднанні органічних і мінеральних добрив, що забезпечує рослинам поживні речовини на всіх етапах вегетації.