Цукровий буряк — унікальна сільськогосподарська культура, яка є основним джерелом цукру. Її особливість полягає у можливості отримання подвійного врожаю з однієї площі: коренеплоди використовують для виробництва цукру, а гичку — як корм для тварин або як органічне добриво. Однак в Україні потенціал цієї культури ще не повністю реалізований, що залишає значний простір для вдосконалення.

Морфобіологічні особливості вирощування цукрового буряку

Цукровий буряк має широкий температурний діапазон проростання насіння (від +4 до +17°C). При цьому температура суттєво впливає на швидкість появи сходів: різниця може становити 10–15 днів. Восени буряк здатний витримувати приморозки до -5°C, але нижчі температури можуть зупинити накопичення цукру. Оптимальна температура для його росту — 20–22°C, хоча фотосинтез продовжується навіть за температури понад +40°C.

Культура дуже вимоглива до вологи, особливо в липні-серпні, коли відбувається інтенсивний ріст коренеплодів. Недостатня кількість води може призвести до збільшення вмісту азоту у врожаї, тоді як добре розвинена коренева система дозволяє буряку поглинати воду з глибини до 2,5 м.

Для формування якісного врожаю важлива достатня кількість сонячних днів у другій половині вегетації. Надто щільний посів або засмічення бур’янами знижує освітленість, що негативно впливає на врожай. Таким чином, цукровий буряк є світлолюбною культурою тривалого дня.

Етапи формування врожаю

Цукровий буряк — дворічна культура. На першому році він формує листя та коренеплоди, а на другому — стебла й насіння. У перший рік розвитку проходять такі етапи:

1. Формування листя.
2. Інтенсивний ріст коренеплодів.
3. Накопичення цукру в коренеплодах.

Під час утворення перших листків процеси росту є максимально активними. Пізніше, з появою десятого листка, ріст уповільнюється, але триває довше. До кінця вегетації загальна площа листків зменшується через природне всихання.

Вирощування буряку потребує достатньої кількості вологи, особливо для переміщення цукру з листя до кореня. Проте надмірна вологість може знизити цукристість врожаю.

Особливості удобрення цукрового буряку

Удобрення — ключовий фактор формування врожаю, оскільки буряк потребує великої кількості поживних елементів. Для отримання 100 центнерів коренеплодів потрібно:

• 50–70 кг азоту,
• 10–20 кг фосфору,
• 60–80 кг калію,
• 10–20 кг магнію та кальцію,
• 5 кг сірки.

Азот сприяє підвищенню врожайності, але його надлишок знижує цукристість. У молодому віці культура потребує фосфору, а дефіцит цього елементу уповільнює ріст. Калій підвищує здатність утримувати вологу та посилює фотосинтез, водночас знижуючи ризик захворювань.

Мікроелементи, такі як марганець, мідь і цинк, також важливі для оптимального розвитку буряку. Марганець покращує врожайність та цукристість, мідь доцільно вносити на торф’яних ґрунтах, а цинк — у разі його дефіциту.

Визначення оптимальної кількості добрив залежить від багатьох чинників: кліматичних умов, попередніх культур і цілей вирощування. Комплексний підхід до удобрення дозволяє максимально реалізувати потенціал цукрового буряку та забезпечити високоякісний врожай.