Озима пшениця — ключова продовольча культура, без якої неможливо уявити хлібопекарську та кондитерську промисловість. Її вирощування активно проводиться на всій території України, а сучасні сорти мають генетичний потенціал, здатний забезпечити врожайність понад 100 ц/га.

Морфобіологічні особливості вирощування озимої пшениці

Озима пшениця є холодостійкою культурою. Її насіння починає проростати вже за температури посівного шару ґрунту 1–2 °C, хоча такі сходи зазвичай затримуються і мають недостатню якість. Для досягнення дружніх і продуктивних сходів оптимальною є температура проростання 12–20 °C. За температури понад 20 °C насіння стає більш вразливим до хвороб. Найкращими строками сівби вважається період із середньодобовою температурою 15–17 °C.

Одним із важливих аспектів вирощування є зимостійкість культури. Якщо шар снігу сягає 10 см і більше, пшениця здатна витримувати морози понад –30 °C. У разі недостатнього снігового покриву морозостійкість знижується, а за морозів без снігу є ризик загибелі рослин.

Озима пшениця потребує достатньої кількості вологи. Її дефіцит уповільнює кущення, що суттєво знижує врожайність. Найчутливішою до нестачі води пшениця є у фазі виходу в трубку та колосіння. Оптимальна вологість ґрунту для її вирощування — близько 80% від польової вологоємності. Весняні дощі сприяють активному розвитку рослин і формуванню пагонів.

Етапи формування врожаю озимої пшениці

Сприятливі умови (якісне насіння, належна глибина посіву, вологість, температурний режим, щільність ґрунту) забезпечують появу сходів за 8–12 днів після сівби. Оптимальна густота сходів — 400–500 рослин на квадратний метр.

Фаза кущення починається через 15–18 днів після сходів, з появою 4-го листка. Інтенсивність кущення залежить від температури, вологості, поживних речовин (особливо азоту), сорту пшениці та глибини посіву. Перед зимівлею оптимальними вважаються 4–6 добре розвинених пагонів із вузловими коренями, що забезпечує густоту 2000–2500 стебел на 1 м². Процеси кущення продовжуються навесні після відновлення вегетації.

Фаза трубкування починається через 25–35 днів після весняного відновлення росту. У цей період рослина формує стебло. Максимальна потреба у волозі й поживних речовинах припадає саме на цей етап.

Фаза колосіння триває 50–60 днів після початку весняного відростання. У цей час колос виходить із піхви верхнього листка, одночасно з інтенсивним ростом стебла. Рослина продовжує формувати репродуктивні органи, і від наявності вологи та поживних речовин залежить врожайність.

Фаза цвітіння настає через 4–5 днів після колосіння і триває 6–8 днів. Цвітіння починається з середини колоса, поступово переходячи до верхівки та основи.

Особливості удобрення озимої пшениці

Ефективність вирощування озимої пшениці значною мірою залежить від збалансованого мінерального живлення. Для формування 1 ц зерна пшениця потребує:

• 2,8–3,7 кг азоту;
• 1,1–1,3 кг фосфору;
• 2–2,7 кг калію;
• 0,5 кг кальцію;
• 0,4 кг магнію;
• 0,35 кг сірки.

Усі калійні та фосфорні добрива доцільно вносити під основний обробіток ґрунту. Їх весняне чи осіннє підживлення менш ефективне.

Забезпечення азотного живлення є складним завданням. Важливо уникати надлишку азоту восени, щоб не знижувати зимостійкість рослин і не сприяти розвитку бур’янів. Надмірне азотне удобрення також може призвести до переростання рослин. Для досягнення ефективності важливо враховувати наявність сірки, адже без неї азотне живлення стає малоефективним. Рекомендується використовувати повільно розчинні азотні добрива або вносити їх частинами протягом вегетаційного періоду.